Медичні ресурси

Біомедичні дослідження

Ця сторінка розділу ресурсів вказує на ключові ресурси з теми біомедичних досліджень. Її можна розглядати з двох точок зору: дослідження на біомедичні теми для військових цілей та дослідження за участю військовослужбовців як учасників досліджень. В обох випадках виникають етичні питання, характерні саме для військового середовища, понад ті, що стосуються загальної медичної практики.

Біомедичні наукові дослідження можуть бути дуже важливими для військових спроможностей. По-перше, людина часто є основною мішенню зброї війни: куль, бомб, ракет та інших видів озброєння. Окрім «звичайної» зброї, зброя масового ураження (хімічна, біологічна, ядерна та радіологічна, CBRN) має специфічні механізми завдання шкоди. Нова зброя, що використовує інші фізичні властивості, як-от мікрохвилі, лазер чи звук, також може завдавати шкоди людському організму. Необхідно розуміти патофізіологічні наслідки дії зброї, щоб розробляти захисні контрзаходи та методи лікування. Проте існує ризик, що біомедичні наукові дослідження можуть бути використані для розроблення зброї, щоб зробити її ефективнішою або знайти нові способи завдавати шкоди. Існують приклади досліджень, проведених нацистами на в’язнях концтаборів, та експериментів над полоненими, які проводили японці під час Другої світової війни, що були особливо жахливими. Це призвело до розроблення Нюрнберзького кодексу, а потім Гельсінської декларації. Зовсім нещодавно деякі дослідження, проведені під егідою військових у США та Великій Британії під час холодної війни, було визнано неетичними. Тому політикам і військовим дослідницьким установам важливо мати етичні настанови та нагляд, щоб мета військових біомедичних досліджень була законною та етичною.

Військовослужбовці також можуть бути суб’єктами біомедичних досліджень — або тому, що дослідження настільки засекречене, що його не можна проводити за участю інших учасників, або тому, що військовий контингент є основним бенефіціаром дослідження. Для військовослужбовців як суб’єктів досліджень існують особливі ризики через можливість прихованого чи явного примусу, брак автономії та непрозорість інституційного нагляду за такими дослідженнями. Знову ж таки, існують історичні приклади, коли суб’єктам військових досліджень було завдано шкоди внаслідок неналежної дослідницької практики. Тому процес етичного управління та схвалення досліджень за участю військових має бути зразковим.