Медичні ресурси

Піклування про військовополонених і затриманих

Третя Женевська конвенція 1949 року містить спеціальні положення про піклування про військовополонених. Вона покладає на тих, хто утримує військовополонених, обов’язок поводитися з ними гідно та гуманно й забезпечувати їм доступ до належної медичної допомоги. Статті 29–32 цієї Женевської конвенції стосуються медичної допомоги, медичних оглядів і військовополонених, які виконують медичні обов’язки. Стаття 33 стосується прав і обов’язків особового складу, зокрема медичного персоналу, залишеного для догляду за військовополоненими. Крім того, існує Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, яка набула чинності 1987 року.

На жаль, під час війни та збройних конфліктів поводження з полоненими може не відповідати цим положенням. Сюди може належати неетична поведінка медичного персоналу та працівників охорони здоров’я. Мабуть, найгіршими прикладами такої практики були експерименти над в’язнями, які проводилися під егідою нацистського режиму в Німеччині та Загоном 731 японської армії під час Другої світової війни. Існують свідчення жорстокого поводження з полоненими під час контрповстанських операцій у так званих війнах за визволення, зокрема в Малайї, Кенії, Адені, Алжирі, В’єтнамі, Бельгійському Конго. Нещодавно з’явилися свідчення жорстокого поводження з полоненими в Північній Ірландії, у війнах на Балканах, в Іраку та Афганістані. Це включає залучення медичного персоналу та психологів до оцінювання «придатності до допиту» та надання порад щодо фізичних і психологічних методів зламування морального духу полонених. До конкретних прикладів належать наруга над в’язнями з боку американських військ у в’язниці Абу-Грейб в Іраку, справа Баха Мусси щодо збройних сил Великої Британії, передача афганських затриманих канадськими військами афганським силам безпеки та вбивство афганських затриманих австралійським спецпідрозділом.

Після цих подій багато країн видали спеціальні настанови щодо поводження з військовополоненими та затриманими для забезпечення дотримання міжнародного гуманітарного права. Військовослужбовці та військово-медичний персонал мають розуміти свої правові та етичні обов’язки щодо піклування про військовополонених. Вони також повинні розуміти відмінність між військовополоненим (який перебуває під захистом Женевських конвенцій) і затриманим або іншим терміном на позначення особи, позбавленої волі відповідно до національного кримінального законодавства.