• За звичайних обставин історичні місця та культурні цінності захищені від військових загроз відповідно до Міжнародного Права.

• Якщо ж вони використовуються в якихось військових цілях, то вони втрачають свою недоторканність і можуть стати метою атак.

• Проте військові зусилля, як і раніше, залишаються пропорційними передбачуваному результату операції.

Пропорційність вимагає, щоб збитки, втрати чи поранення внаслідок будь-яких військових дій, не тільки для своєї сторони, але й загалом, не були б надмірними щодо очікуваної військової переваги. Як це можна узгодити із прагматичним стратегічним мисленням? Тим часом, процитуємо висловлювання генерала Ейзенхауера щодо знищення стародавніх артефактів та культурної спадщини: «Якщо нам доводиться вибирати між руйнуванням знаменитої будівлі та принесенням у жертву власних людей, то життя наших людей має незрівнянно більше значення, і будівля має бути знищена.” Однак на цьому Ейзенхауер не зупинився. Цитата продовжується: «Але вибір не завжди такий однозначний. У багатьох випадках пам'ятники можна зберегти без шкоди експлуатаційних потреб. Ніщо не може протистояти аргументу військової потреби. Це ухвалений принцип. Але словосполучення «військова необхідність» іноді вживається там, де вірніше було б сказати про військову зручність або навіть про особисту зручність. Я не хочу, щоб це приховувало млявість чи байдужість».

Convention for the Protection of Cultural Property in the Event of Armed Conflict with Regulations for the Execution of the Convention 1954

http://portal.unesco.org/en/ev.php-URL_ID=13637&URL_DO=DO_TOPIC&URL_SECTION=201.html