• Цивільні особи, які не беруть безпосередньої участі у бойових діях, захищені Міжнародним Правом, і не повинні бути навмисними чи безпосередніми цілями. Щоб щось вважалося прямою участю, це має бути щось набагато більше, ніж просто надання їжі чи житла.

•Тільки тоді, коли цивільні особи безпосередньо беруть участь у бойових діях, вони втрачають свій захист і стають законними цілями.

• Якщо Ви сумніваєтеся, є хтось комбатантом чи ні, Вам слід вважати цю людину некомбатантом, як би важко для Вас це не було.

«Для юристів, на підставі Женевської Конвенції, цивільні особи можуть позбутися захисту, якщо буде доведено, що вони брали «безпосередню участь у бойових діях»… У міру того, як сучасна війна стає все більш індустріалізованою, вона все більше залучає організовану цивільну працю: створення своїх танків, літаків, кораблів та систем озброєння… Чи є людина, яка частину свого робочого часу присвячує бойовим діям, комбатантом, чи вона залишається цивільною особою, а, можливо, і тією, і іншою? Чи є вони законною метою тільки в той час, коли вони фактично перебувають на військовій службі, чи Ви можете стріляти в них і наступного дня, коли вони працюють у полі або купають своїх дітей?... Стаття 50 Додаткового протоколу I до Женевської Конвенції розглядає всі

ці випадки. [до цих дебатів] поверталися ще у 1977 році і наполягали: «У разі сумніву в тому, чи є певна особа цивільною особою, слід вважати цю особу цивільною особою» та «наявність серед цивільного населення осіб, які не підпадають під визначення цивільного населення, не позбавляє це населення його громадянського характеру».

Hugo Slim, Killing Civilians: Method, Madness and Morality in War, (Hurst, London, 2007), p190,194.