Конкретна тема(и):

- Це конкретний сценарій в дусі загального питання про «ризик для життя», поставленого 3 серцями.

Основні джерела:

«Етичні принципи охорони здоров'я під час збройних конфліктів та інших надзвичайних ситуацій» -

3. Першочерговим завданням медичного персоналу є збереження фізичного і психічного здоров'я людини та полегшення страждань. Вони повинні надавати необхідну допомогу з гуманністю, поважаючи гідність відповідної особи, без будь-якої дискримінації, як у мирний час, так і під час збройних конфліктів або інших надзвичайних ситуацій.

7. Під час збройного конфлікту або інших надзвичайних ситуацій медичний персонал зобов'язаний надавати негайну допомогу і необхідний догляд в міру своїх можливостей.

Женевські конвенції:

Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол II), 8 червня 1977 року. https://ihl-databases.icrc.org/applic/ihl/ihl.nsf/Treaty.xsp?documentId=AA0C5BCBAB5C4A85C12563CD002D6D09&action=openDocument

Стаття 1 Матеріальна сфера застосування

1. Цей Протокол, який розвиває і доповнює статтю 3, загальну для Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, не змінюючи її існуючих умов застосування, застосовується до всіх збройних конфліктів, які не охоплюються статтею 1 [https://www.icrc.org/en/doc/assets/files/other/icrc_002_0321. pdf] Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), і які відбуваються на території Високої Договірної Сторони між її збройними силами та дисидентськими збройними силами або іншими організованими збройними групами, які, перебуваючи під відповідальним командуванням, здійснюють такий контроль над частиною її території, який дає їм змогу проводити безперервні та узгоджені воєнні операції, а також виконувати цей Протокол.

Стаття 7 Захист і піклування:

1. Усі поранені, хворі та особи, які зазнали корабельної аварії, незалежно від того, чи брали вони участь у збройному конфлікті, користуються повагою та захистом.

2. За будь-яких обставин з ними поводяться гуманно і вони отримують, в максимально можливому обсязі та з найменшою можливою затримкою, медичну допомогу та догляд, яких вимагає їхній стан. Між ними не повинно проводитися ніякої різниці, заснованої на будь-яких інших підставах, крім медичних.

Стаття 9 Захист медичного і релігійного персоналу

1. Медичний і духовний персонал користується повагою і захистом, і йому надається вся можлива допомога у виконанні його обов'язків. Їх не можна примушувати до виконання завдань, несумісних з їхньою гуманітарною місією.

Загальноприйняте МГП:

Правило 110. Поранені, хворі та особи, які зазнали корабельної аварії, повинні отримувати в максимально можливому обсязі і з найменшою можливою затримкою медичну допомогу і догляд, яких вимагає їхній стан. Між ними не повинно проводитися ніяких відмінностей, заснованих на будь-яких підставах, крім медичних. https://ihl-databases.icrc.org/customary-ihl/eng/docs/v1_rul_rule110

Етичні принципи:

МІЖНАРОДНИЙ КОДЕКС МЕДИЧНОЇ ЕТИКИ ВМА - https://www.wma.net/policies-post/wma-international-code-of-medical-ethics/

ЛІКАР ПОВИНЕН надавати невідкладну допомогу як гуманітарний обов'язок, якщо він/вона не впевнений/на, що інші бажають і можуть надати таку допомогу.

Обговорення:

Розгляд питання: баланс між ризиком для медичного працівника і користю для пацієнта від доступу до медичної допомоги лежить в основі ролі військового медичного персоналу. Це питання ставить дві проблеми: ризик для життя пов'язаний з дуже специфічним медичним завданням «збір постраждалих», а постраждалі - це «ворог», який, загалом, не поважає МГП.

Тлумачення принципів/політики з джерел: На інституційному рівні збройні сили зобов'язані надавати полоненим такий самий рівень медичної допомоги, як і власному особовому складу, на основі принципу недискримінації. Медичний персонал зобов'язаний надавати невідкладну медичну допомогу як гуманітарний обов'язок. Однак вони не зобов'язані ризикувати своїм життям, виконуючи ці обов'язки.

Структура відповіді на сценарій/запитання:

- Розгляньте зобов'язання сторін. Незважаючи на те, що ворог може порушувати правила ведення війни, він зобов'язаний надавати медичну допомогу пораненим військовополоненим. Медичний персонал зобов'язаний її надавати.

- Не повинно бути ніякої дискримінації щодо надання невідкладної медичної допомоги, окрім клінічної необхідності.

- Враховуйте рівень ризику. Чи є ризики, пов'язані з цією місією з евакуації поранених, вищими або відмінними від ризиків, пов'язаних з місією зі збору дружніх сил або цивільного населення?

- Чи існують способи зменшити ризик для місії з евакуації поранених - перемир'я, броньований захист, військовий ескорт тощо?

- Чи є місія законним військовим наказом?

Інші питання для обговорення:

- Це питання також пов'язане з дискусіями про обов'язки медичного персоналу по відношенню до ув'язнених та осіб, позбавлених волі - «трефова дама» і «туз».

- Яка різниця згідно з МГП між конфліктом між державами, неміжнародним збройним конфліктом, зобов'язаннями недержавних збройних угруповань і міжнародними операціями з забезпечення безпеки? Чи впливає це на обов'язки медичного персоналу?

- Які зобов'язання мають воюючі сторони щодо розуміння та захисту медичних служб своїх супротивників? Яким чином постраждалі серед недержавних збройних формувань можуть отримати медичну допомогу?

- Як військово-медичні служби можуть заохочувати супротивників поважати «правила війни»?

Автор: Професор Мартін Брікнелл

Додаткова інформація:

МКЧХ «Неміжнародні збройні конфлікти»: https://casebook.icrc.org/law/non-international-armed-conflict

Онлайн-тренінг МКЧХ з права збройних конфліктів для недержавних суб'єктів: https://www.icrc.org/en/document/law-armed-conflict-essentials

Публікація МКЧХ «Посилення поваги до міжнародного гуманітарного права в неміжнародних збройних конфліктах» за посиланням: https://www.icrc.org/en/publication/0923-increasing-respect-international-humanitarian-law-non-international-armed-conflicts