• За певних обставин вбивство інших може бути сумною необхідністю, але це не є основною метою Збройних Сил.

• Люди, які належать до певних професій,завдяки своїй спеціалізованій підготовці та досвіду, мають певні права, яких не мають інші.

• Військовослужбовці, як професіонали, у певних ситуаціях мають право законно вбивати інших.

• Ці ситуації виникають на користь захисту суспільства, як у себе в країні, так і за кордоном.

«Представникам певних професій часто надаються особливі права або привілеї через їхній професійний статус… Проте, разом із цими особливими правами виникають і додаткові моральні зобов'язання, які виходять за межі тих, які мають звичайні представники суспільства… Державна служба, яку несуть військовослужбовці, очевидна, у тому сенсі, що вони захищають все суспільство від зовнішніх загроз...

При розгляді ролі, яку виконують військовослужбовці, їх готовність і здатність завдати шкоди іншим для досягнення поставленої мети, цілком можна розглядати, як чесноту… Це часто означає, що вимоги до дій військовослужбовців у певних випадках відрізняються з етичної точки зору від вимог до цивільного населення за аналогічних обставин».

Stephen Coleman, Military Ethics: an Introduction with Case Studies, (Oxford University Press, Oxford, 2013), p35-39.